Давні корені мають українські думи. Вони доносять до нас спогади народу про героїчне минуле України та відданих рідній землі героїв. Одним із таких чудових творів, який зберігся до наших часів, є «Дума про Марусю Богуславку». Мені дуже сподобався цей твір, особливо образ головної героїні — Марусі Богуславки. Він видався мені цікавим і неоднозначним.
Доля Марусі була трагічною, як і доля багатьох українців періоду татарської навали. Українських дівчат часто забирали у неволю, і все життя вони змушені були служити загарбникам. Однією з таких дівчат і була Маруся Богуславка, серце і душа якої належали рідному краю і народові. Адже не забула вона християнських свят і «святий празник, роковий день Великдень». Побачивши в темниці сімсот козаків, які перебували у неволі вже тридцять років, дівчина вирішила допомогти їм. Спочатку вона нагадала їм про велике свято на їх рідній землі. Козаки засмутилися і почали проклинати бранку. Але Маруся пообіцяла випустити їх на волю. Отримавши ключі від свого пана, вона відчинила темницю і звільнила козаків:
Ой, козаки,
Ви, бідші невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте…
Вона просить звільнених бранців заїхати до її родини в рідне місто Богуслав. Вона не хоче, щоб батько «збував великих маєтків» і викупляв її. Минуло багато часу, і дівчина вже перейняла іншу віру «для роскоші турецької. Для лакомства нещасного». Але я гадаю, що не можна вважати, ніби Маруся « потурчилась, побусурменилась». Хоча її життя пройшло в неволі, але героїчний вчинок залишився в пам’яті народу і вилився в думі.
Бура мглою небо кроет
Вихри снежные крутя
Гобсек – герой однойменної повісті Оноре де Бальзака. Він працює лихварем, особисто ходить по домівках клієнтів, вимагаючи оплату векселя. Герой накопичив вже величезний статок, але спрагу грошей так і не втамував. В його характері переважає скупість, але, незважаючи на це, він є неоднозначною особистістю.
На пишній калині жив Соловейко. Кожного ранку він прокидався і починав виспівувати своїм чудесним голосом. І всі довкола з задоволенням слухали його спів. Та одного разу раптом пішла злива. Соловейко змок, та й застудився. Сидить, бідний, співати не може. горлечко болить. Прилетіла до нього Бджілка, та й питає :"Що трапилось, чому ти не співаєш?" Ледь зміг Бідний Соловей розповісти про свою біду. Тоді Бджілка полетіла до вулику, набрала у маленьке відерце запашного меду, та й принесла Соловейкові, щоб той лікувався. Він кілька днів поїв медку, та й виздоровів. І знов почав співати, веселити всіх довкола.
Червоний борщ,вареники з сметаною, галушки з часником(також сало, але це не страва)