Как-то пошёл я в лес на велосипеде кататься.и вижу что на поляне медвежата малину едят.я подошёл со стороны.залез на дерево .и стал наблюдать. смотрю-смотрю.а они наелись малины и начали веселиться-играть.потом они куда-то убежали.и я проснулся
Події роману Стендаля "Червоне і чорне" відбуваються у Франції в період героїчної та романтичної епохи — доби Реставрації. Головний герой цього роману — простий селянський хлопець, син теслі — Жульєн Сорель. Особистість Жульєна героїчна, трагічна й суперечлива. Жульєн Сорель — носій ідей майбутньої революції, він постать незвичайна. Сорель не позбавлений честолюбних мрій, бажання діяти, посісти вище місце у суспільстві. Битий через фізичну слабкість, через те, що був несхожий на інших, розумний, чесний. Звідси походить потенційна революційність і протест в душі і діях Сореля, його готовність протистояти долі. Вихований на книжках і розповідях лікаря наполеонівської армії, юнак поринув у світ ілюзій, його ідеалом став Наполеон, який був як і він, плебеєм. Жульєн мріє стати єпископом, бо це звання відкриває шлях до всього: до багатства і до вищого світу. У дев'ятнадцять років Жульєн Сорель потрапив у будинок мера міста Вер'єр пана де Реналя, де він постає таємним борцем із соціальною системою. Сталося так, що він покохав пані де Реналь, але прагнення потрапити у вищий світ і бути коханцем знатної красуні не дозволило Жульєну побачити велике і чисте почуття, задля якого люди віддають своє багатство. Потім Жульєн Сорель потрапив у семінарію Безансона. Здається, тут юнак серед своїх, плебеїв. Але серед тупих, недалеких семінаристів він відчув тільки люту ненависть і відчуження. Через деякий час, завдяки рекомендаціям абата Пірара, Жульєн потрапив у Париж, в будинок маркіза де Ла-Моля. Він у вищому світі, працює в бібліотеці, пізнає світські манери. Мрія здійснилася — Жульєн досяг бажаної мети, його покохала знатна красуня — Матильда де Ла-Моль, дочка маркіза. Але його ілюзії, зіткнувшись з реальністю, руйнуються, бо маркіз ні за що не дає згоди на одруження своєї дочки з плебеєм, навіть дізнавшись, що у Матильди буде дитина від Жульєна. І ось, захищаючи свою честь, Сорель потрапляє у в'язницю. Чекаючи на страту, він відмовляється від будь-якої допомоги. Двобій із суспільством, із запрограмованою долею закінчується фізичною поразкою і водночас моральною перемогою головного героя твору, перемогою усього прогресивного над зашкарублим, консервативним, тобто поверненням героя до його незалежного і сильного духовного єства.
Історія Жульєна Сореля — це трагедія особистості, що кинула виклик суспільству. Жульен хотів довести, що такі, як він, заслуговують на кращу долю. Бунт Сореля — це спроба зруйнувати соціальні і моральні межі між плебеями та аристократами, і Жульен дуже швидко зрозумів справжній сенс життя, його нескладний механізм.
Знаня про Україну. Про її традиції. Про історію України .Яке було кріпатство . А головне про її природу та творчість
Повесть Ивана Сергеевича Тургенева «Ася» – произведение о
любви, которая по мнению писателя «сильнее смерти и страха смерти» и
которой «держится и движится жизнь» . Воспитание Аси имеет корни в русских
традициях. Она мечтает пойти «куда-нибудь, на молитву, на трудный подвиг» .
Образ Аси очень поэтичен. Именно романтическая неудовлетворенность образа
Аси, печать таинственности, лежащая на ее характере и поведении, придают ей
притягательность и очарование.
Некрасов после прочтения этой повести написал Тургеневу:
«...она прелесть как хороша. От нее веет душевной молодостью, вся она –
чистое золото жизни. Без натяжки пришлась эта прекрасная обстановка к
поэтическому сюжету, и вышло что-то небывалое у нас по красоте и чистоте. »
«Ася» могла бы быть названа повестью о первой любви. Эта
любовь закончилась для Аси печально.
Тургенева увлекла тема о том, как важно не пройти мимо своего
счастья. Автор показывает, как зарождалась прекрасная любовь у
семнадцатилетней девушки, гордой, искренней и страстной. Показывает, как
все оборвалось в одно мнгновенье.
Ася сомневается, что ее можно полюбить, достойна ли она такого
прекрасного юноши. Она стремиться подавить в себе зародившееся чувство. Она
переживает, что дорогого ей брата любит меньше человека, которого и видела-
то всего несколько раз. А ведь господин Н. Н. представился девушке
необыкновенным человеком в той романтической обстановке в которой они
встречались. Это человек не активного действия, а созерцатель. Конечно он
не герой, но сумел тронуть сердце Аси. С удовольствием этот веселый ,
беззаботный человек начинает догадываться, что Ася его любит. « Я о
завтрашнем дне не думал; мне было хорошо. » «Любовь ее меня и радовала и
смущала.. . Неизбежность скорого, почти мгновенного решения терзала меня... »
И он приходит к заключению: «Жениться на семнадцатилетней девушке, с ее
нравом как это можно! » Верящий в то, что будущее бесконечно он не
собирается решать судьбу сейчас. Он отталкивает Асю, которая по его мнению,
обогнала естественный ход событий, скорее всего не приведший бы к
счастливому концу. Лишь спустя много лет герой понял, какое значение имела
в его жизни встреча с Асей.
Причину несостоявшегося счастья Тургенев обьясняет
безволием дворянина, который в решительный момент пасует в любви.
Отодвигать решение на неопределенное будущее – признак душевной слабости.
Человек должен испытывать чувство ответственности за себя и окружающих
<span>каждую минуту своей жизни.</span>