Звістку про останню, переможну для Ярослава, битву проти печенігів, що сталася під мурами Києва, вміщено під 1036 p., однак сучасні історики відносять її до 1017 р. На честь перемоги Ярослав наказав закласти на місті битви величний храм -Софію Київську. Про Київ часів Ярослава Мудрого казали, що він був окрасою Русі й суперником самого Константинополя. Площа «міста Ярослава» порівняно з дитинцем за Володимира зросла в сім разів. Справжньою перлиною давньоруської архітектури, найвеличнішою спорудою Києва часів Ярослава Мудрого став собор святої Софії. Це була велика, увінчана 13 банями кам'яна церква, оточена з трьох боків двома рядами відкритих галерей. Із заходу до собору було прибудовано дві башти з широкими гвинтовими сходами на церковні хори. Та ще більше, ніж зовнішня грандіозність, приголомшувало внутрішнє оздоблення храму. Найбільш вражали настінні зображення - фрески та мозаїки, з-поміж яких багато було присвячено засновникові храму - князеві Ярославу Мудрому.
Ярослав Мудрий всіляко сприяв утвердженню й поширенню в руських землях християнського віровчення. Він не лише опікувався будівництвом церков, а й підтримував авторитетом князівської влади ще не міцну церковну організацію.
Щоб забезпечити потребу руських церков у книгах, Ярослав створив у Києві при Софійському соборі скрипторій-майстернюдля переписування книжок. Згодом такі майстерні постали і в інших містах Русі. У Софії Київській діяла також школа перекладачів і переписувачів.
Для сгребания сена,для подготовки пашни
Объяснение:
От 1 года до 100 года до н. э – это первый век до н. э.
От 101 до 200 – второй.
От 201 до 300 – третий.
<u>37 век до н.э. это первый век </u><u>до</u><u> </u><u>н.э.</u>
Россия
Габсбурги
политическое устройство
самодержавная монархия форма правления, при которой правителю (монарху) принадлежит неограниченная верховная власть законодательная. исполнительная, судебная
состояла из нескольких десятков больших и мелких владений, объединенных между собой единственно личностью монарха. В каждом из них имелись собственные сословные собрания. правительства, законы. Однако общих для всего государства органов управления не существовало. Каждым из своих владений Габсбурги управляли отдельно от других: издавали особые указы, распоряжения, сообразуясь с местными обычаями и традициями