Потому что она не смогла разговаривать))
Сюжет: У отставного генерал-майора Булдеева разболелись зубы. Все, кто только мог, советовали ему народные средства. Приказчик посоветовал лечить ему зуб заговором, т.к. генерал отказывался его рвать. Однако знахарь уехал в Саратов, но можно ему написать. У генерала нет сил больше терпеть, и он садится писать письмо знахарю, но тут приказчик забывает его фамилию, и помнит лишь, что она какая-то "лошадиная". "Все в доме стали изобретать фамилии. «Перебрали все возрасты, полы и породы лошадей, вспомнили гриву, копыта, сбрую... В доме, в саду, в людской и кухне люди ходили из угла в угол и, почесывая лбы, искали фамилию..." Генерал мучался всю ночь, а на утро приехал доктор и вырвал больной зуб, а заодно спросил, не продаст ли генерал его лошадям хорошого овса. И тут приказчик вспомнил фамилию знахаря: Овсов. "Сердитый генерал скрутил ему два кукиша: — Не нужно мне теперь твоей лошадиной фамилии! Накося!"
Тема: писалась как комедия, сатира.
Идея: высмеять людскую забывчивость, ограниченность, зацикленность людей.
Мое отношение к героям: герои всей абсурдностью ситуации в конце вызывают смех
Главные герои: генерал Булдаев, приказчик Иван Евсеевич, второстепенные персонажи.
Тема — кохання
Ідея — кохання – благотворна сила Ліричний герой по-справжньому кохає, відчуває внутрішнє пробудження, піднесення, жагу до життя Художні засоби «Сонет 61»
анафора: благословенні;
епітети: сяйливі очі, солодкий біль; метафори: лук Амура, серця рани; звертання; окличні речення Оксюморони: «Але ж муки ці солодкі…»; «Живлюща смерте…»; «Втіхо навісна…»; «Палаю в стужу…»; «В спеку весь дрижу…»
Протиставлення, оксюморони, риторичні запитання, риторичні окличні речення — дуже влучні, виразні художні засоби для відтворення почуттів, допомагають глибше розкрити суперечливість такого багатогранного почуття, як любов. Цей сонет своєрідна молитва душі й серця до коханої жінки. Петрарко сприймав любов, то як найвище благо, то як гріховне почуття. Ці суперечливі погляди на кохання позначилися на вірші. Кохання – це найвища цінність , а водночас і «солодкий біль», «серця рана». Але ліричний герой приймає все це й не відмовляється від кохання. Він по лицарські милується прекрасною Лаурою. Жодної зухвалої думки немає в нього. Це поклоніння коханій. Думки про кохану виливаються у гімн цьому високому почуттю. Він говорить про Лауру з піднесенням, схиляється перед нею. Композиція твору відтворює кохання дорогоцінне, крихке і милозвучне як кришталь. Воно прозоре, але може відтіняти різні барви, як грані кришталю. Це кохання нескінченне, як пісок, що відлічує нескінченність часу. Серце Петрарки обпалене вогнем кохання, покрите ранами благоговенними, тому увінчене трояндами кохання, які як стріли Амура пронизують його серце, але це не завдає йому смертельних ран, а наповнює солодким болем кохання.
Джерело: http://dovidka.biz.ua/petrarka-sonet-61-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
И такая прозрачная, что видно дно в малейших деталях.
А из интернета рисунки, если взять тоже подойдут