Чайка Джонатан Ливингстон стремился достичь совершенства в полёте ,не боясь насмешек окружающих,а неудачи делали его только сильнее. Птицы ,как и люди ,отворачивается от тех, кто хочет выделиться,усовершенствовать самого себя,быть лучше других.Джонатан ставил перед собой высокую цель и достигал её.Успех состоит в том, чтобы подняться на один раз больше чем доведётся упасть
– А что мне отец, товарищи и отчизна! – сказал Андрий, встряхнув быстро головою и выпрямив весь прямой, как надречная осокорь, стан свой. – Так если ж так, так вот что: нет у меня никого! Никого, никого! – повторил он тем же голосом и сопроводив его тем движеньем руки, с каким упругий, несокрушимый козак выражает решимость на дело, неслыханное и невозможное для другого. – Кто сказал, что моя отчизна Украйна? Кто дал мне ее в отчизны? Отчизна есть то, чего ищет душа наша, что милее для нее всего. Отчизна моя – ты! Вот моя отчизна! И понесу я отчизну сию в сердце моем, понесу ее, пока станет моего веку, и посмотрю, пусть кто нибудь из козаков вырвет ее оттуда! И все, что ни есть, продам, отдам, погублю за такую отчизну!
«Я народився вільним, як вітер...» (за твором Вольтера «Простак»)
Просвітництво кінця XVIII — початку XIX століття називають літературною епохою, що сколихнула літературне життя. Це був початок виникнення сентименталізму як напряму в літературі, з'явився новий жанр, що продовжує свій розвиток і донині, — це філософська повість. Серед засновників нового жанру був і Вольтер — відомий на той час письменник-гуманіст. Неперевершені за змістом і філософським осмисленням твори Вольтера й досі хвилюють читача, а висловлювання з них увійшли до світової скарбниці афоризмів.
Філософська повість «Простак» вирізняється серед інших творів насамперед тому, що письменник чи не вперше зображує красу почуттів головних героїв, співчуваючи їм. У своєму творі Вольтер намагається визначити мірило добра й зла в суспільстві. Цим мірилом для нього стала свобода людини, а її має гарантувати держава в особі короля. Хоча дія відбувається за часів правління Людовіка XIV, суть стосунків і конфліктів належить до феодальних порядків узагалі. Вольтер розвінчує релігійний фанатизм, оскільки саме під егідою церкви відбувається насильство й брутальне нехтування людськими життями.
Простак — головний герой твору, юнак, вихований у племені гуронів, який з дитинства ввібрав простоту ставлення до навколишнього світу, бо закони природи були законами його життя. Він зауважує: «Я завжди щиросердно кажу те, що думаю, як і роблю все, що захочу». Безперечно, що він знає ціну слова, розуміє, що за словом має бути відповідний вчинок, але він не може осягнути тих умовностей, що панували у французькому суспільстві. Щиро покохавши Сент-Ів, Простак не розуміє тих перешкод, що стають на його шляху, адже все просто: вони кохають одне одного і повинні бути разом.
Через підступність святих отців молодий Гурон потрапляє до в'язниці, саме там він знайомиться з Гордоном, який навчив його мислити, розуміти суть речей. Юнак ніби губка всотував знання і мав природній дар не тільки розуміти, але й аналізувати їх, пропускаючи через усвідомлення добра, доброчесності. Після тривалих бесід, обговорень Гордон дійшов висновку: «...я зміцнював лише забобони, а він слухає лиш голос природи». Та це й зрозуміло, бо слова Простака «Я народився вільним, як вітер...» — тому підтвердження.
Через сприйняття світу Простаком Вольтер показує облудність правлячих верхів. Гурон потрапляє в різні кумедні ситуації: кілька годин стоїть у воді, очікуючи хрещення, бо записано в Біблії, що має прийняти хрещення у воді; вимагає від священика, щоб той теж сповідувався перед ним, — так записано у Святому письмі; простодушно не розуміє, чому не можна потрапити до королівського палацу, адже в нього нагальна справа. Однак саме така простота розкриває французьку дійсність з її саркастично-смішним, лицемірним, цинічним, до відчаю нелюдяним укладом життя.
Врешті, Вольтер порушує питання про першопричину зла: де його коріння, де точка його відліку? І це вже не філософські роздуми на тему добра й зла, а викривальна й соціально значуща концепція існуючого режиму, оскільки всі злочинні дії сильних світу освячуються церквою, підтримуються нею, «узаконюючи беззаконня». Злочин по-різному сприймається Простаком і вельможами, і коли Сент-Ів зізнається у своєму гріхопадінні, що врешті призводить до трагічного кінця, Гурон зауважує: «...злочин може бути вчинено, тільки якщо в ньому бере участь серце; а ваше серце віддане доброчесності й мені».
Майстер оповіді й філософських узагальнень, Вольтер відкрив ще одну сторінку розвитку літератури, присвятивши її звичайній людині, яка намагається пізнати світ із позиції добра.
В разделе Школы на вопрос Пожалуйста помогите написать сочинение рассуждение по первому предложению из рассказа " Жизнь и воротник" заданный автором Настя Купринович лучший ответ это Творчество Надежды Александровны Лохвицкой, творившей под псевдонимом Тэффи, не может оставить равнодушным. Творчество Тэффи любили и ценили многие выдающиеся люди, в частности Ф. Сологуб, И. Бунин, Куприн, Л. Андреев, А. Аверченко, император Николай 2 и вождь мирового пролетариата В. И. Ленин. В своих произведениях Надежда Александровна Лохвицкая ставит важнейшие философские вопросы, обрамляя их витиеватостью юмористических выкладок. Короткий рассказ Тэффи «Жизнь и воротник» на первый взгляд может показаться смешным и малозначимым. Но это только лишь на первый взгляд, стоит только задуматься о прочитанном, как становится ясным, насколько это непростое произведение. Сатира нужна не только для того, чтобы развлечь читателя. Именно сатира способна обличать как общественные, так и личностные пороки. А также она незаметно заставляет человека обратить внимание на самого себя, посмотреть на свои недостатки, словно в зеркало. В начале рассказа мы узнаем о том, что Олечка Розова три года была женой честного человека. Уменьшительно-ласкательное имя Олечка больше подходит ребенку, чем почтенной супруге. Поэтому даже имя заставляет нас насторожиться и внимательнее присмотреться к главной героине. Далее мы узнаем о том, что Олечка была скромной, тихой и любящей. Это, безусловно, похвальные качества. Казалось бы, семейная жизнь главной героини и ее супруга вне опасности. Ничто не мешает им жить спокойно и чувствовать себя счастливыми. Однако только до тех пор, пока на глаза ей не попался крахмальный дамский воротничок с продернутой в него желтой ленточкой. Этот незначительный, казалось предмет, относящийся к дамским нарядам, изменил и перевернул жизнь Олечки и ее мужа. После приобретения воротничка у Олечки возникло непреодолимое желание поменять свой гардероб. Ведь прежние вещи рядом с новым воротничком как-то не смотрелись. Конечно, желание Олечки принарядиться нельзя осуждать. Каждая женщина неравнодушна к своему внешнему виду. Но, как оказалось, появление воротничка заставило Олечку перемениться не только внешне, но и внутренне. Главной героине оказалось недостаточно купить новую кофточку, затем юбку, башмаки, шляпу, пояс и перчатки, «подходящие к характеру воротничка». После это добродетельная супруга стала меняться еще более сильно, ее поведение уже не было похожим на поведение той скромницы, о которой мы узнали в начале рассказа. Олечке захотелось казаться роскошной и загадочной. Она приобрела безобразный полосатый диван, от которого воротило и ее, и мужа, и старую кухарку. Замет Оля остригла волосы, стала курить и громко хохотала, когда в ее присутствии произносили какую-то двусмысленность. Такое поведение кажется весьма странным для скромной добродетельной женщины. История с воротничком привела к крушению семейной жизни. Однажды в гостях Олечка познакомилась с молодым студентом, с которым провела ночь. Наутро муж бросил ее, к тому же, он узнал о всех долгах, которые его супруга сделала. В рассказе Тэффи мы видим, что часто люди оказываются игрушкой в руках обстоятельств. Мне кажется, что писательница правильно описала влияние предметов роскоши на людей