Мы какраз сегодня дубровского читали. Лови ответ. Дубровский: его очень сложно унизить. Он самодовольный. Троекуров: он самолюбивый и придирчивый. Если он приглашал на пир и человек отказывался он мог казнить. У троекурова ьыло много собак и крестьянин.<span>Троекуров Кирила Петрович – богатый дворянин-самодур, отец Маши. ТТ. проводит время в обжорстве, пьянстве, сластолюбии. Унижение слабых, вроде травли зазевавшегося гостя медведем, – вот его удовольствия. . – человек избалованный и распущенный, опьяненный сознанием своей силы. Богатство, Дубровский Владимир Андреевич – главный герой незавершенного романа, «благородный разбойник»</span>
Светозавр
Людмила
Руслан
Ратмир
Фарлаф
Горислава
Финн
Наина
Баян
Черномор
Рогдай
Бескорыстие - это нравственное качество личности, отсутствие жадности, корысти к имуществу; нежелание пользоваться в убыток, в ущерб, в обиду другим.
Пример из литературы: Роман Достоевского "Преступление и Наказание"- Родион Раскольников, находясь на грани нищеты и безумия, отдаёт почти все свои деньги, присланные ему матерью и сестрой, на похороны задавленного лошадью Мармеладова.
Пример из литературы: Повесть Пушкина "Капитанская дочка" - Пётр Гринёв подарил Пугачёву свой заячий тулуп.
Як по-різному і несподівано показана справді людська, душевна сутність Тараса і Остапа. Зовні суворий і непохитний, здавалося б, навіть жорстокий і грубий, Бульба «думав про давню давнину … Він думав про те, кого він зустріне на Січі зі своїх колишніх товаришів. Гадав, хто вже, які живуть ще. Сльоза тихо туманила його зіниці, і посивіла голова журливо похилилася ». Священною є пам’ять минулого, вірність товаришам, людському обов’язку і почуття! Так само і суворий Остап: виявляється, він весь у спогадах про залишену матері: «Він душевно серце сльози бідної матері, і тільки це його бентежило і змушувало в задумі хилити голову». Не те Андрій, думи якого в Києві, де зустрів він прекрасну полячку, дочка ковенської воєводи.Привільні, багаті степу, за якими «ніколи плуг не проходив», відкривають не тільки радість прилучення до квітучої природи: у «лайливе, важкий час» вони ховали постійну загрозу, не раз ставали «чистим полем», місцем кривавих зіткнень, де з орулшем в руках необхідно було відстоювати право на вільне життя від ненависного ворога-кочівника. І варто було Тарасу Бульбі побачити «маленьку, чорніли в далекій траві точку» – танцював татарина, як ураз приймаються найсуворіші заходи безпеки, щоб уникнути можливої засідки або відкритого нападу. Прискакавши до річки, вони «довго пливли нею, щоб сховати слід свій». Степ таїла в собі небезпеку, постійно загрожувала життю людини, вимагала пильною захисту, озброєної охорони.<span>Три дні тривав шлях Тараса Бульби та його синів. Нарешті показався Дніпро: «Ось він блищить удалині і темною смугою відокремився від обрію. Він дихав холодними хвилями і стелився ближче і ближче, аж нарешті охопив половину всієї поверхні землі. Це було те місце Дніпра, де він, досі здавлений порогами, брав, нарешті, своє і шумів, як море, розливаючись на волі …> Незабаром загін Тараса Бульби виявився при в’їзді в Запорізьку Січ. Учні повинні звернути увагу, як урочисто Тарас Бульба та його сини готуються до в’їзду: «Козаки поправили коней. Тарас підбадьорився, підтягнув дужче на собі пояс і гордо розправив рукою вуса. Молоді сини його теж оглянули себе з ніг до голови з якимось острахом та невиразною втіхою, і всі разом в’їхали в передмістя, що було за півверсти від Січі ». Адже настає найвідповідальніший момент їхнього життя – прилучення до вільному запорізькому війську!</span>
Жанр стохотворения Пушкина "Уздник" : Лирический