Головний персонаж- Лис Микита
Другорядні:Пси, Вовчик-братик, Ведмідь, Кабан, Олень, Мавпа Фрузя, Орли, Яструби та інші...
У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань. Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги.
Бегетіти — тривожно ревіти.
<span>Бовдури — густі клуби диму. </span>
<span>Боєва хоругов — бойовий прапор. </span>
<span>Вивіз — дорога, що веде на гору між високими стрімкими скелями. </span>
<span>Голосити — повідомити. </span>
<span>Дідицтво — володіння, маєток. </span>
<span>Дорічне — щорічне. </span>
<span>Засіка — штучна перешкода з повалених дров. </span>
<span>Збурення — зруйнування. </span>
<span>Кармазиновий — малинового кольору. </span>
<span>Котловина — котловина. </span>
<span>Копний майдан — майдан для громадянських зібрань. </span>
<span>Ломи — повалені вітром дерева. </span>
<span>Лучник — стрілець з лука. </span>
<span>Шилевий знак — стовп, що показує милі. </span>
<span>Обалити — повалити. </span>
<span>Перхати — пурхати. </span>
<span>Прецінь — одначе, все ж таки. </span>
<span>Пристати — погодитися. </span>
<span>Скиміти — щеміти, боліти. </span>
<span>Стрій — одяг. </span>
<span>Тама — грабля, загата. </span>
<span>Трафити — потрапити. </span>
<span>Трембіта — музичний духовий інструмент. </span>
<span>Туратися — звернути увагу, чіпати. </span>
<span>Ховзький — слизький. </span>
Чепіргатий — зубчатий.
<span>«Ярлики» — грамоти на князювання.</span>
Молодец даваай в том-же духе хорошо получается говорить на Уркраiнском
Однажды весной, ранним утром, когда солнышко только что проснулось, с моим дедушкой Ваней произошла удивительная история. Это было так.
Отправился дедушка Ваня в лес по грибы.
Идет потихоньку, песенку мурлычет под нос, палкой под елочками грибы ищет. Вдруг видит - ежик сидит на пенечке и горько плачет. У ежика ножка была сломана и болела. Дедушка пожалел ежика, замотал ему ножку, угостил его сладким леденцом. Дедушка очень любил леденцы, потому что у него не было зубов и жевать настоящие конфеты он не мог. Ежику очень понравились дедушкины леденцы. Он его поблагодарил и побежал к своим деткам.
<span>Зато спустя несколько дней ежик со своими сыночками принес дедушке на своей спинке много, много грибочков и попросился жить у дедушки под домиком со всей своей семьей. Они все вместе ели сахарные грибы и сосали вкусные леденцы.</span>