Людина спочатку, будучи істотою цікавим, цікавився історією. І не важливо, чия це історія. Історія людини, держави, а може й усього світу. Адже заглянути в минуле, повчитися помилок предків, отримати уроки невдач і падінь, проаналізувати ситуацію в сьогоденні - ох як буває необхідно. Де ще брати рада, як не у історії. Минуле не змінити, як не старайся, а ось сьогодення і, тим більше, майбутнє, поки воно не стало минулим, людина змінити в силах. Ну, і, нарешті, порадіти, загордитися своїми предками. Відчути себе спадкоємцем великих традицій і звичаїв, зрозуміти закономірності перетворення ідей у матеріальні речі і вчинки, усвідомити свою причетність до подій у сьогоденні і відповідальність за це перед своїми нащадками. Все це надає історія, постійно доводячи свою необхідність не тільки в наукових колах, але й у справах житейських, побутових. Історія не раз показувала свою циклічність. Різниця лише в часі та персонажах. Але події-то повторюються. І повторюються із завидною періодичністю. Адже не можна ж сказати, що історія не показує нам часів, наприклад, розпаду єдиної держави на окремі і незалежні території? Не можна. Було таке вже. Або, наприклад, спроби експансії Російської держави з боку країн Європи? Теж було. І неодноразово. І таких прикладів, якщо придивитися уважніше, можна знайти величезну масу і, відповідно проаналізувати: як всі ці речі «проходили», як їх допускали, як з них викручуватися. Уроків маса і відносяться вони не тільки до держави в цілому, але і до конкретної людини. Адже не дарма авторитетні вчені порівнюють життя та функціонування держави з життям і функціонуванням окремої людини. Зрозуміло, звичайно, що досконально, у всіх проявах та варіаціях, історію вивчити просто неможливо. Адже не можна з точністю стверджувати, про що думав і що відчував той чи інший персонаж, або що послужило поштовхом до певних дій і які причини у цього поштовху, оскільки історія є не тільки списком дій, розташованих у хронологічному порядку, але і переплетенням набагато більшої кількості факторів, ніж час, місце розташування та площу. З одного боку це робить важчою вивчення історії , А з іншого, робить цей процес неповторно цікавим та інтригуючим, оскільки, розуміючи причинно-наслідкові зв'язки стався в той чи інший період події, стає ясно і зрозуміло, що предки були далеко не відсталими дикунами, а могли, знали і вміли щось таке, що стане в нагоді скрізь і в усі часи.
Цезарь Гай Юлий<span>. 102 или 100—44 до н. э. </span>Римский<span> диктатор. </span>Полководец ДревнегоРима<span>. </span>Гай Юлий Цезарь<span> родился в знатной и </span><span>состоятельной </span>римской<span> семье. </span>... <span>Вскоре он </span>был<span> назначен </span>наместником<span> в </span>провинцию<span> Дальняя Испания.</span>
Причины городского самоуправления – необходимость административно-хозяйственного управления в городе.
16 июля 1870 г. было принято «Городовое положение» . С этого момента было положено начало городской реформе.
Сущность реформы заключалась во введении системы органов городского общественного управления (городское избирательное собрание и городская дума с городской управой) .
Городская дума – выборный орган, возглавляемый городским головой. Городской голова назначался из кандидатов, предложенных думой или губернатором, министром внутренних дел, в Москве и Петербурге – императором.
Кандидаты в городскую думу должны были отвечать возрастному цензу (25 лет) и имущественному. Этот ценз определялся по куриям налогоплательщиков.
Курии налогоплательщиков: наибольшая часть налогов; на треть меньше; еще на треть меньше.
Не могли быть выбраны в земские органы власти осужденные лица, отрешенные от должности, подследственные либо лишенные духовного сана.
Компетенция городских учреждений:
назначение выборных должностных лиц;
установление городских сборов (сборы с торговли, трактиров, жилых помещений, аукционов и т. п.) ;
управление городским имуществом;
городская недвижимость;
кредиты-займы.
<span>Бюджет городских учреждений формировался из отчислений на социальную сферу (учебные, благотворительные заведения и т. п. ) и содержания тюрем, полиции, местных воинских частей. Распределением бюджетных средств ведал губернатор. </span>
18 век в архитектуре и градостроительстве России считается важным и знаковым. Он характеризуется тремя направлениями – барокко, рококо и классицизмом, проявившимися последовательно в течение века. В этот период появляются новее города, создаются объекты, которые в наше время считаются признанными историческими и архитектурными памятниками