Ответ:
Объяснение:
добро и зло добро это сделанное все с душой. а зло это пкастные поступки. нобдуманные. добро е сть в нородны сказках гуси лебеди. ивн цревич и волк. как то так. . .
Термин" коллизия"от лат.collisio —столкновение .В социологии коллизия –это столкновение человеческих отношений.
В информатике коллизия —хеш функции -это равенство значений хеш функции на двух различных блоках данных.
Серед цього розбрату, сварок, непорозуміння, жорстокості, безладдя й інтриг яскравим променем висвітлюється образ головного героя роману — Вілфреда Айвенго.
Він належить до шанованого старовинного роду саксів. Батько його — Седрик — справжній патріот, щира, смілива й чесна людина. Незважаючи на те що Айвенго ще дуже молодий, ніхто з його однолітків не зумів перевершити його у мистецтві володіння зброєю. Він бере участь у всіх лицарських турнірах, відстоюючи честь і справедливість. Айвенго усім серцем покохав леді Ровену — вихованку свого батька, але той мав намір одружити її з Ательстаном Конінсбурзьким, недалеким, тупим нащадком королівського роду, бо хотів поставити його на чолі визвольного руху саксів. Ательстан викликає у багатьох людей недовіру, тому й вирішує Седрик одружити його з останньою представницею роду короля Альфреда — леді Ровеною. Але леді Ровена покохала Айвенго, який відповідав їй взаємністю. І тоді розгніваний Седрик позбавив свого сина Айвенго спадщини й вигнав його з дому. Вілфред стає лицарем, вірно служить королю Річарду, захищає честь короля і його хоробрих воїнів, коли після хрестового походу таємно з'являється у рідному домі в одязі паломника. Від імені Айвенго він приймає виклик від гордовитого, пихатого храмовника Бріана де Буагельберга. Людина виключно чесна й порядна, Айвенго попереджає про небезпеку єврея Ісаака, з яким хотів розправитись. Бріан де Буагельберг і допомагає йому вийти із замку й дістатися до безпечного місця. Дякуючи Айвенго за порятунок, Ісаак дає йому адресу свого друга, який може забезпечити лицаря конем, спорядженням, щоб той мав змогу взяти участь у лицарському турнірі при Ашбі. Цей турнір збирав усіх найкращих англійських лицарів. Проводився він у присутності принца Джона.
Лицарі, які влаштовували цей турнір, здобували одну перемогу за одною. Але раптом з'являється новий боєць із девізом «Позбавлений спадку», який безстрашно викликає на смертний бій самого храмовника та перемагає його, поклавши вінець до ніг красуні Ровени, обраної ним королеви. Коли з Айвенго зняли шолом, Ровена, тамуючи крик, який вирвався з її грудей, наділа на голову Айвенго розкішний вінок, призначений в нагороду переможцеві, і сказала: «Дарую тобі цей вінець, лицарю, як нагороду, призначену мужньому переможцеві. І ніколи вінець лицарства не був покладений на більш гідне чоло».
Айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на допомогу тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. Довідавшись, що Ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, Айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. Ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, Айвенго все ж таки виходить на бій із Буагельбергом. І коли супротивники зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі падають. Але Божий суд звершився: Буагельберг гине, а Ребекку виправдовують.
Отже, Айвенго не тільки мужній, сміливий і відважний воїн, а й чесна, порядна, здатна на самопожертву людина; фанатично відданий справі, він служить друзям, з якими поділяє нещастя й небезпеки.
Пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману В. Скотта. Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю Айвенго.
<span>Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.</span>
В "Снегурочке" две героини, обе испытывают любовные муки, но по-разному, потому что Снегурочка и Купава воплощают разные типы женских характеров. Купава во многом похожа на Катерину, роднит их "горячее сердце" (так называется другая пьеса и тоже о любви и сердечных муках молодой купеческой дочки) . Главное для них-любовь, в которой единственно могут проявить они свою свободную волю. Ради такой любви они готовы на все. Но избранник Купавы, торговый гость по имени Мизгирь, личность тоже весьма волевая и незаурядная, изменяет ей, и только с пастушком Лелем Купава находит утешение и счастье в браке.
Иное дело Снегурочка. Дочь старика Мороза и ветреной красавицы
Весны не знает любви, "девически чиста ее душа", ей странно, что "передрались все парни за нее". Когда Купава упрекает ее в том, что Снегурочка разлучила ее с женихом - Мизгирем, Снегурочка произносит ключевую для своего характера фразу: "Снегурочка чужая вам". Она чужая не только любвеобильной подружке и ее изменчивому избраннику, но и всему миру беспечных берендеев, для которых любовь
<span>- главная ценность, смысл и цель жизни. Конечно, в сказке все это получает фантастическую мотивировку. И столь же сказочно, от матери, повелительницы весеннего пробуждения природы, Снегурочка получает великий дар любви и буквально бросается на шею Мизгирю, который раньше пугал ее силой своей страсти. Но недолго ее девичье счастье, в дело опять вмешивается мифологическая сила, и под палящими лучами Солнца-Ярилы, давнего соперника Мороза в стремлении обрести благосклонность ветреной Весны, Снегурочка тает. Последний монолог ее полон глубокого смысла: великий дар природы, способность любить двойственна, Купаву она приводит на вершину полноты жизни, для Снегурочки оборачивается гибелью. </span>