Жуль Верн жив у непростий, але дуже цікавій час. У Європі розвивається наука. Успіхи і досягнення науковців швидко втілюються в життя, змінюючи його на краще. Майбутній автор також поринає в науку. Спочатку сісти за підручники його примусив батько, а потім, зацікавившись, він сам із задоволенням здобуває фундаментальні знання.
Природний розум, отримані знання і безмежна фантазія перетворили простого адвоката Жуля Верна на всесвітньо відомого письменника. Він створив абсолютно новий літературний жанр.
Деякий час Жуль Верн працював в одному із журналів. Його завдання полягало в тому, щоб доступно і цікаво розповідати читачам про наукові відкриття. Саме тоді у письменника виникла ідея створити образ справжнього науковця. Свій задум він втілює в життя. У романі «П’ятнадцятирічний капітан» з’являється дивакуватий вчений, кузен Бенедикт. Мені здається, що Жуль Верн навмисне зображує його безпорадним, неуважним, щоб привернути до нього увагу читача. У свої 50 років Бенедикт забуває поїсти, не звертає уваги на свій одяг, бо єдине, що для нього важливо, — це ентомологія. Наука про комах поглинула його до останку. Бенедикт не помічав великих предметів, людей, але навіть найдрібніша комаха завжди привертала його увагу. Ентомологія не полишала кузена ні вдень, ні вночі. Відчуженість від реального життя, неуважність стали причиною того, що невеликий загін «Пілігрима» висаджується на узбережжі Африки, а не Америки. Отож причиною випробувань, які випали на долю героїв, стала ентомологія, яка поглинула свідомість та підсвідомість кузена Бенедикта. Та чи можна засуджувати за це вченого? Він настільки добра людина, готова завжди прийти на допомогу, що його навіть шкода. Виникає бажання допомогти, заспокоїти, розрадити.
Чого ж насправді хотів автор, створюючи образ кузена Бенедикта? Мені здається, що Жуль Верн хотів показати читачеві, що світ знань є безмежним, всепоглинаючим. А розвивати науку можуть лише ті люди, які віддають їй себе до останку і готові покласти своє життя на вівтар розвитку і прогресу в ім’я майбутнього.
Олицетворения: бегут ручьи, смеется солнце, радуются цветы, шумит теплый ветерок, шепчутся березы.
Сравнения: словно барашки, плывут облака; на улице тепло, как летом; теплый дождь льет, словно водопад; птички вьют гнезда для своих птенчиков, как заботливые родители.
Эпитеты: хрустальный ручей; золотое солнце; изумрудная травка; огненные цветы; завораживающее пение птиц.
1) Ели (какие?) помолодевшие
2)Туманами (какими?) сухими
3) вскакивают ( от чего?) от шороха
Произведение начинается с обращения поэта. Оно направлено родной Руси. Он изображает ее с хатами, которые облачены образами. Русь бескрайняя, с синим небом, в котором тонут глаза. Автор смотрит на поля, словно «захожий богомолец». Вокруг изгородей шумят тополя.
Во время Спаса пахнет медом и яблоками. На лугах весело водят хоровод и пляшут. Поэт пишет, что он побежит по мятой тропинке между зелеными лугами и услышит девичий смех.
Он говорит, что даже если его позовут в рай, но он должен будет покинуть эти края, то он откажется. Только Родина нужна поэту.
Красочно описывает свои края Есенин («Гой ты, Русь, моя родная»). Анализ, который будет приведен далее, покажет нам с различных сторон это произведение. Мы рассмотрим литературные приемы, которые использовал автор для создания своего детища.
Да вечную жизнь. Бессмертие особенного нечего неслелала оно просто дала дать нам ещё дольше жить