Согласно легенде, киевский князь Владимир Мономах получил её от своего деда – византийского императора Константина. А откуда её взял дед – никому не известно. Во всех духовных грамотах московских царей она упоминалась под названием Золотой шапки. А "мономаховой" её впервые назвал в своём завещании Иван Грозный. С тех пор шапку и стали называть в честь Мономаха.
Мнения учёных о происхождении царского венца различны. Одни считают, что шапка Мономаха выполнена в Византии, другие относят её к арабскому или арабо-египетскому искусству. А третьи вообще утверждают, что это произведение родом из Бухары. Так что загадка шапки Мономаха ещё остаётся не решённой и ждёт своего исследователя.
Шапка Мономаха – уникальное ювелирное произведение конца XIII – начала XIV веков. Тулья её составлена из восьми золотых пластин, покрытых тончайшим, виртуозно исполненным сложным узором, в котором в единое целое сплелись спиралевидные завитки, шестиконечные розетки и цветки лотоса. Часть этого узора исполнена золотыми ленточками с зернью, часть имеет сверху косую насечку, которая создаёт иллюзию тонкой кручёной проволочки.
Первоначально на шапке имелись жемчужные и золотые подвески, позже шапку опушили собольим мехом, увенчали золотым полусферическим гравированным навершием с крестом. А позднее ещё добавили драгоценные камни – рубины, изумруды, сапфиры, турмалины и крупный жемчуг. Шапкой мономаха венчались на царство все московские князья и цари.
Доля жінки в повоєнний період змінилась кардинально. Жінка та чоловік, як відомо, ділили дві сфери - публічну та приватну. Тобто, жінка займалася хатньою роботою та вихованням дітей. Матеріальної винагороди вона не отримувала за свою працю. Чоловік ж, відповідав за отримання грошових надходжень. Фактично, жінка не тільки не мала досвіду в тому, як заробляти кошти, але й, як їх використовувати (витрати на побутові речі не враховуються) . З початком війни та її продовженням, на жінку ліг тягар виконання, як мінімум двох ролей - своєї та чоловічої. Тепер, вона мала піклуватися про приватну та публічні сфери. Ба більше, вона мала й стати захисницею свого життя, та життя своєї родини. Є відомі випадки, коли жінки рили окопи, де рятували своїх дітей. Цікавим фактом є зміна навіть у фізіології жінки, який нам наводять історики із Ленінградської блокади. Жінки, які тепер були зайняті 24 години 7 днів на тиждень, у постійному стресі, втрачали можливість дітонародження - їх менструальний цикл не тільки затримувався - в деяких випадках, він просто припинявся. Жінка брала в руки, тепер, не тільки прилади для куховарки чи домашнього господарства, але й рушниці.
Проте, варто відзначити, що саме у повоєнний період, жінки розвінчали стереотип про те, що вони не здатні до "чоловічих професій", освіти та інших громадянських прав. Жінки ставали інженерами, пілотами, лікарями (а не тільки медсестрами). Саме повоєнний період підштовхнув жінок до початку феміністичних рухів у всіх сферах життя, який, в результаті, надав їм права голосу (вибори), отримання освіти (змішаний тип навчання).
Наиболее значимыми крупными предприятиями были Добрушская бумажная фабрика, Выдрицкий завод сухой перегонки дерева
Первый раз слышу, что в Японии- социализм!
Феод<span> — в странах средневековой Западной Европы земельное владение или фиксированный доход (в деньгах или в натуре), пожалованное сюзереном своему вассалу в наследственное владение под условием несения последним феодальных служб в пользу сюзерена.</span>