Осінній дощ самий сумний. Весняний або літній дощ приносить радість, а осінній тугу. Осінній дощ приносить холод, сирість, дискомфорт. Він дуже не приємний.
Так не хочеться миритися з тим, що на зміну жаркого літа прийшла холодна осінь.Так хочеться, щоб літо ще на кілька тижнів затрималося. Але на жаль, це не можливо, осінь вимагає своє.
Сумно стає, коли осінній дощ іде цілий день. Погуляти на вулицю вже не вийдеш, залишається тільки сидіти вдома дивитися у вікно, як іде холодний осінній дощ.
Восени наймальовничіші пейзажі.Тільки на жаль, цю чудову пору року часто псують холодні дощі.Ось сонце сховалося за хмари, небо стало сірим та низьким. У повітрі повіяло прохолодою. За кілька хвилин перші краплі дощу вдарили об землю. Вони були величезні! Асфальт під ногами став схожим на тканину у горошок, проте ненадовго. Дощ посилився й швидко намочив все навкруги. Дощ зашелестів по листві дерев, по пелюстках квітів, забарабанив по дахах будинків, постукав у кожне вікно. Разом із дощем прийшли свіжість, чистота та оновлення, ніби він змив не лише багатотижневий пил з доріг, а й втому з людських душ.
Я не уверена, но может быть Легенда о Пелопсе
Валеріан Петрович Підмогильний<span> народився 2 лютого 1901 року в селі Чаплях на Катеринославщині (тепер – Дніпропетровська обл.) в селянській родині. Батько його, Петро Підмогильний, який завідував маєтком місцевого поміщика, помер дуже рано: “Так мало батьківських пестощів випало на мою долю”. Односельчани також згадують лише про матір письменника – звичайну селянку, без освіти, яка працювала в економії графа Воронцова-Дашкова і “виділялася надзвичайною природною інтелігентністю”.</span>
Олицетворение природе жутко сравнение чтото живое жалобно гудело,точно гудело в пустую бутылку