<span>Постоянный эпитет – это красочное определение, неразрывно сочетающееся с определяемым словом и образующее при этом устойчивое образно-поэтическое выражение </span>
Давайте искать весну! Дело было так... Зима уже кончалась, все очень ждали весну,что бы слякать и грязь исчезла. И один мальчик по имени Коля,решил найти Весну!! Было 24 Марта, и этот мальчик хотел узнать, почему же весна ещё не наступила. И он пошёл на улицу,искать весну. Шёл по улицам,по городам. Ничего не нашёл. С горем он отправился домой. И чтобы было быстрее,он решил сократить через лес. Шёл Коля с опущенной головой,и тут он увидел поляну подснежников. От радости он сильно побежал к ним и взял пару из них. Когда он вернулся домой, все очень сильно обрадовались,что и к ним скоро придет весна
Образ Захара Беркута, найстаршого та наймудрішого чоловіка у громаді, втілює в собі найкращі людські якості. Саме завдяки його розуму та життєвому досвіду тухольці перемагають численне монгольське військо. Адже ідея загатити потік, поваливши священний камінь, належить саме Захарові Беркуту. Це чесна людина, всім серцем віддана своєму народові. Він не може зрадити свій народ навіть тоді, коли Бурунда-бегадир загрожує вбити рідного сина Беркута — Максима. І хоч серце його крається від нестерпного болю за власну дитину, відповідь Захара бегадиру однозначна й непохитна: «Ну, то погинемо всі до останнього в бою, а тоді по наших трупах нехай собі монголи йдуть, куди хочуть. Тоді бодай ми сповнимо свій обов’язок. А тепер робити з ними згоду, а ще таку згоду: міняти одного хлопця за руїну наших сусідів, се була б ганьба, була б зрада. Яка користь верховинським і загірним громадам із мого сина? Тілько ж знайте, що лише по трупі останнього тухольця ви зможете вийти з сеї долини».
Жертва, яку приносить Захар Беркут в ім’я свого народу, його жорстока відповідь змушують здригнутися всю громаду. Дехто зі старців пропонує Беркутові прийняти пропозицію Бурунди-бегадира, але ватажок тухольської громади залишається непохитним у своєму рішенні: «…тут діло йде про наших сусідів, верховинців і загірян, котрі спустилися на нашу оборону і тепер мусили б усі, неприготовані, погинути від монголів. Для того я говорю вам: не дбайте про мого сина, а рішайте так, як би він був уже в гробі!»
Важка, довга битва закінчується перемогою тухольців над татаро-монгольським військом. Коли останній ворог був мертвий, коли не лишилося жодної живої душі у ворожому таборі, сили покинули Захара Беркута. Саме в цю хвилину з’являється його син, живий та неушкоджений. Але виснажлива душевна напруга під час битви й те величезне потрясіння, якого зазнав Захар Беркут від несподіваної появи Максима, якого він вважав мертвим, остаточно зламали літню людину. Ватажок тухольців помирає, але помирає щасливим, заспокоєним, з усмішкою на губах. Він виконав свій обов’язок, захистив рідний край, гідно переніс складне випробування, яке випало на його долю.
Така людина, як Захар Беркут, заслуговує на глибоку повагу й вічну пам’ять.
Схожі публікації
Моє відкриття Євгенія Замятіна — Замятін Євгеній
Морально — філософський зміст казки «Маленький принц» — Сент — Екзюпері Антуан
«Поетом можеш ти не бути, але громадянином бути зобов’язаний» — Некрасов Микола
Пейзаж у розкритті задуму автора (по творі Горького «Баба Изергиль») — Горький Максим
Повний зміст Дядюшка Эйнар Брэдбери Р — Часть 1
Провідна мораль байок Л. Глібова
Звідки біжить Мцыри й до чого він прагне? — Лермонтов Михайло
Короткий зміст «Золотого осла» — Антична література
Короткий зміст Простодушний Вольтер Ф. — М
Тема гріха, відплати й покаяння в п’єсі Островського «Гроза» — Островський Олександр
— Сегодня, ребята, полный у нас обед: первое будет, второе и третье.
Что же будет ребятам на первое?
— Бульон куриный?
— Борщ украинский?
— Щи зелёные?
— Суп гороховый?
— Суп молочный?
Нет. Не знали в Ленинграде таких супов. Голод косит ленинградцев. Совсем другие супы в Ленинграде. Приготовляли их из дикорастущих трав. Нередко травы бывали горькими. Ошпаривали их кипятком, выпаривали и тоже использовали для еды.
Назывались такие супы из трав — супами-пюре. Вот и сегодня ребятам такой же суп.
Миша Кашкин, местный всезнайка, всё точно про праздничный суп пронюхал.
— Из сурепки он будет, из сурепки, — шептал ребятам.
Из сурепки? Так это ж отличный суп. Рады ребята такому супу. Ждут не дождутся, когда позовут на обед.
Вслед за первым получат сегодня ребята второе. Что же им на второе будет?
— Макароны по-флотски?
— Жаркое?
— Бигус?
— Рагу?
— Гуляш?
Нет. Не знали ленинградские дети подобных блюд.
Миша Кашкин и здесь пронюхал.
— Котлеты из хвои! Котлеты из хвои! — кричал мальчишка.
Вскоре к этому новую весть принёс:
— К хвое — бараньи кишки добавят.
— Ух ты, кишки добавят! Так это ж отличные будут котлеты.
Рады ребята таким котлетам. Скорей бы несли обед.
Завершался праздничный обед, как и полагалось, третьим. Что же будет сегодня на третье?
— Компот из черешни?
— Запеканка из яблок?
— Апельсины?
— Желе?
— Суфле?
Нет. Не знали ребята подобных третьих.
Кисель им сегодня будет. Кисель-размазня из морских водорослей.
— Повезло нам сегодня. Кисель из ламинарии, — шептал Кашкин. Ламинарии — это сорт водорослей. — Сахарину туда добавят, — уточнял Кашкин. — По полграмма на каждого.
— Сахарину! Вот это да! Так это ж на объеденье кисель получится.
Обед был праздничный, полный — из трёх блюд. Вкусный обед. На славу.
Не знали блокадные дети других обедов.