Толя вийшов "сухим" із цієї пригоди, Федько не видав його, взяв усю вину на себе. Тяжко захворівши, побитий розлютованим батьком, Федько через три дні помер. Не стало доброго, відважного, чесного хлопчика. <span>А Толя із цієї пригоди не зробив ніякого висновку, залишившись боягузливим, черствим і бездумним. Він навіть забрав Федькового чижика, безсовісно збрехавши його матері, що виграв пташку у Федька.</span>
Аби день до вечора.
Аби душа чиста, а постоли нічого.
Аби хліб, а зуби знайдуться.
Аби шия, а ярмо буде.
Або будемо на Русі, або пропадемо усі.
Або дома не бути, або волі здобути.
Я розумію це таким чином. Літечко ворота зачинило - літо уже пройшло або проходить. Й осені ключа від них дало - що уже приходить осінь літо дає йому ключ. ось так я розумію ці рядки.
Планета Земля - нас спільний дім. Всі наші війни, випробування різних видів зброї - все це шкодить нашій планеті. Планета еволюціонувати початку разом з нами. Ми з нею єдине ціле. І якщо ми і далі не будемо дбати про нашому спільному домі, то, в кінці-кінців, ми втратимо те, що нині маємо.
<span>Після закінчення п’ятого класу і складання іспитів головні герої повісті Я. Стельмаха «Химера лісового озера або Митькозавр з Юрківки», нерозлучні друзі Сергій Стеценко та Митько Омельчук від вчительки ботаніки і зоології Ірини Семенівни отримали завдання на літніх канікулах зібрати колекцію комах. Це завдання стало доброю нагодою здійснити давню мрію хлопців. Вони вже давно хотіли влітку поїхати до села, де жила бабуся Митька. Тут і почались іхні пригоди</span>