Бідний дроворуб приніс в будинок немовляти з бурштиновим намистом на шиї, загорнутого в плащ із золотими зірками - він знайшов його в зимовому лісі на місці падіння зірки (інші дроворуби відмовилися нести додому нахлібника). Дружина спочатку була проти зайвого рота, але потім здалася і виховала його як власного сина. Хлопчик виріс красивим, але гордим і жорстоким: мучив тварин і людей, не допомагали і вмовляння старого сільського священика.
Одного разу хлопчик закидав камінням жебрачку. Дроворуб дав йому ляпас, а жінку відвів додому, де вона назвалася матір'ю його прийомного сина. Але той не визнав її - заявив, що йому огидно навіть дивитися на неї, і вигнав.Коли він вийшов з будинку до хлопчаків, котороие підтримували його у всіх жорстоких забавах, він прогнали його із саду, назвавши огидним, як жаба.Подивившись на своє відображення в ставку, він побачив, що справді став виродком.
Хлопчик пішов блукати і шукати матір, щоб вимолити у неї прощення, але ніяк не міг знайти її - звірі, яких він до цього мучив, відмовилися допомагати.Стражники у міських воріт продали його за пляшку вина старому, який впроголодь тримав хлопчика в підвальній кімнатці і тричі посилав на цілий день у дрімучий ліс, який з боку виглядав приємною гаєм, за 3 злитками білого, жовтого та червоного золота. Тричі хлопчикові допомагав Заєць, якого він звільнив з капкана, і тричі той віддавав золото прокаженому, який сидів біля міських воріт. Двічі старий до напівсмерті бив юнака, а на третій раз його з почестями зустріли в місті і назвали прекрасним Принцом. Розгублений хлопець кинувся до жебрачці-матері, яку побачив у натовпі, але вона мовчала. Він звернувся за заступництвом до прокаженому, але коли підняв очі, побачив Короля та Королеву - своїх батьків.
Коли прийшов час, Зоряний Хлопчик став королем - добрим і справедливим.
Байдикувати, нічого не робити, дармувати час
На початку 16 століття
козацтво та січові відділи ходили у походи на Крим та Туреччину. Боротьба була
з перемінним успіхом.
Запорізька Січ
зміцнюється та поширює свою боротьбу проти турецьких ворогів.
Походи козаків
приносили їм славу по всій Європі. Вони стали важливим аспектом у міжнародній
політиці. Про це говорять різні документи. В одних із них запрошують козацтво
укласти договір з Німеччиною про турків.
<span>Під керівництвом Лободи та Наливайко козаки розбили турецьке
війська у Молдавії. Після чого війна була припинена. </span>
У Запорізькій Січі
була своя, самостійна політика, як внутрішня, так і зовнішня.
Найбільш поширені
козацькі поході проти турків були з 1600 по 1620 роки. Кожного роки вони
перетинали Чорне море та робили набіги на береги Криму та Туреччини.
У тих самих роках козаки
під керівництвом Сагайдачного взяли штурмом Кафу, фортецю, де розташувався
самий великий ринок рабів. Козаки звільнили багатьох поневолених, серед яких
були і земляки.
З’явився козацький
флот, який мав величезне значення для історії. Адже флот допоміг пробити
блокаду турків та татар, що розділяла їх від Європи.
Під умілим
керівництвом Сагайдачного, козаки вели активну боротьбу з ворогами. Турки не
змогли захопити польські та українські землі. Впливовість Туреччини була майже
знищена.
Завдяки мужності
козаків, високому військовому мистецтву їхнього гетьмана Сагайдачного,
Туреччина не досягла своєї мети — захоплення польських і українських земель, а
її міжнародному престижу завдано тяжкого удару. її просування в Європу було
зупинено.
У хотинській битві
Сагайдачний отримує смертельне поранення. Але і після його смерті козаки
боролись проти турецько-татарських загарбників.
Козаки брали участь у
Тридцятирічній війні, що проходила в Європі.
<span> </span>
На мою думку не все в житті вимірюється грошима.Як приклад цьому твір Карпенка-Карого"Сто тисяч"читаючи його ти розумієш,що далеко не все вимірюється грошима!Хіба щастя людини можна виміряти купюрами?Звичайно,що ні.
Гроші є добром коли вони в міру,тому що в іншому випадку вони занепащають життя людини.
Еней у поемі — козацький ватажок, «моторний і завзятіший од всіх бурлак», гульвіса, що легко зводить жінок і так само легко їх кидає без жодних докорів сумління. Еней полюбляє горілку, але п'є лише від нудьги («Еней тоді купався в бразі»); він сміливий і відчайдушний, але може на кілька років забути про важливе державне доручення.
<span>Вдача Енея дуже суперечлива — він може бути «хлопець хоть куди козак», а може бути боягузом і плаксієм. Але такого героя вимагав стиль бурлеску, і автор з великою теплотою ставиться до свого героя: </span>
<span>... моторний, </span>
<span>Ласкавий, гарний і проворний, </span>
<span>І гострий, як на бритві сталь. </span>
<span>І. Котляревський наділив свого героя розумом та відвагою. У другій половині поеми Еней перетворюється з веселого гульвіси на дипломата та мудрого державного діяча, справжнього козацького отамана, що піклується про своє військо, поважає його, розуміє, що перемога — насамперед заслуга хороброго війська: </span>
<span>Еней один не роздягався, </span>
<span>Еней один за всіх не спав; </span>
<span>Він думав, мислив, умудрявся... </span>
<span>В бою Еней — насамперед, лицар: «лежачих не займає», але захищає козацьку гідність і честь. Багато в нього й інших чеснот: «правдивий чоловік», «як бува у нас, хотів останнім поділиться » тощо. Це збірний образ запорозького ватажка, у якому відтворені деякі риси українського народного характеру. </span>