Надежный друг.... Это друг который поможет тебе в любую минуту, который поможет как физически, так и морально, советом или предостережением. Самый надежный друг - это животное, собака. Очень малое количество людей, могут стать по настоящему надежным другом..... Но если такие люди встретились на жизненном пути, нужно быть с такими людьми. В. Высоцкий написал песню которая очень актуальна и сейчас, " Песня о друге" . Какого бы друга вы взяли бы в поход, в горы?..... Надежного и преданного..... Ведь только с такими людьми жизненный путь, намного лучше, интереснее, и добрее.
— Привет, сынок! Что вы сегодня изучали в школе?
— Мы изучали сказки Александра Сергеевича Пушкина. Он, оказывается, правда мастер!
— Какая сказка тебе понравилась больше всего?
— Мне понравилась " Сказка о рыбаке и рыбке ".
— Интересная сказка, это правда. А чем тебе она понравилась?
— Мне понравилась сказка тем, что она поучительная. Сказка учит тому, что жадные люди нечего не достигнут.
— Правильно, сынок. Жадины остаются у разбитого корыта.
Пожалуйста, вроде кратенько , если что сокращайте))
Оповідання «Лобо»
увійшло до збірки Сетона-Томпсона «Тварини, яких я знав». Це один із
кращих творів Сетона-Томпсона з його «вовчого» циклу. До цього циклу
входять, окрім «Лобо», «Вінніпегський вовк», «Бедлендський Біллі, або
Вовк-переможець», «Тіто. Історія лугової вовчиці».
В основі оповідання «Лобо» лежить випадок, який трапився з письменником у
1893 році. Фітц Рандольф, один з його знайомих, запросив
Сетона-Гомпсона на свою ферму у Нью-Мексіку на полювання. Фермер
запропонував досвіченому мисливцю угоду: Сетон-Томпсон мав поділитися
своїм мисливським досвідом з місцевими ковбоями в обмін на шкури
зпольованих хижаків. Долина Курумпо вважалась одним із найкращих
тваринницьких районів у штаті. А там. де багато худоби, — багато вовків.
Найвідомішим ватажком зграї там був величезний вовк, надзвичайно
розумний і сильний. Сетон-Томпсон вирішив вполювати цього звіра.
У передмові до збірки
«З життя тих, кого переслідують» Ернест Сетон-Томпсон писав: «Мені
дорікали за те, що я вбив Лобо, а головне за те, що я — до великого жалю
добросердечних читачів — з великими подробицями розповів про це. На ці
докори я відповім такими запитаннями: «Який настрій викликало у читачів
оповідання про Лобо? На чиєму боці їх симпатії — на стороні людини, яка
вбила Лобо, чи на боці цього благородного хижака, який закінчив своє
життя так, як прожив| його: з гордою гідністю, без остраху, мужньо?».