Не думаю.
Здесь просто озлобленность Казбича и его желание отмщения сыграли решающую роль.
Он как хищник гнавшийся за жертвой и внезапно на горизонте появляется соперник(Печорин) и забирает добычу(Бэлу).
Буйный нрав Казбича не мог не позволить совершить убийство .Этим он хотел показать Печорину,на сколько бывают горькими потери желаемого.
Хочу заметить,что перед этим,у Казбича еще украли коня ,так что озлобленность этого человека была вдвойне сильнее.
На дне Алексей Максимович Горький
Человек может идти по жизни путем борьбы или путем смирения, каждый выбирает для себя сам. Но Горький показывает, что смирение Натальи приводит ее и Пепла, готового действовать, к трагедии.
Война и мир Лев Николаевич Толстой
Человек является неотъемлемой и очень важной частью Вселенной. В идеале он находится в постоянном развитии. В стремлении найти себя Безухов и Болконский преодолевают долгий и трудный путь, без ошибок им обойтись не удалось.
«Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає», – говорить у присвяті до своєї казки «Маленький принц» Антуан де Сент-Екзюпері. Цим вступом до дитячого твору письменник неначе підкреслює, що він адресує його не тільки Дітям, але й дорослим. Тому не дивно, що, коли читаєш цю казку, складається враження постійного порівняння: ось так бачить події Малюк, а ось так – доросла людина. І ця відмінність вражає! «Діти повинні бути дуже поблажливі до дорослих», – співчуває старшим Малюк, і цим самим письменник запевняє, що дитяче бачення світу – природніше, людяніше, отже, правильніше, ніж у дорослих, і що світ має бути зовсім не таким, яким його роблять дорослі люди. Особливо вражаючою та гострою подається у казці оцінка Маленьким принцом життєвих настанов різних типів дорослих, не пов’язаних між собою, бо живуть вони поодиноко на різних астероїдах.
Я вважаю, що Сент-Екзюпері саме в такий спосіб вдалося розкрити глибини внутрішнього світу цих людей, оскільки їм не треба прикидатися кращими, бо вони живуть наодинці зі своєю совістю й переконаннями. Очима Малюка ми неначе бачимо людство з усіма його проблемами, вадами: турецький астроном, у відкриття якого не повірили, бо «він був одягнений по-турецькому», ледар, що знівечив свою планету, тому що вважав: «… інколи якусь свою роботу можна й відкласти, од того нічого не трапиться». Знайомимося ми й з королем, для якого «головне – щоб поважали його авторитет», з пихатим честолюбцем, з пияком, якому соромно за згубну ваду. Бізнесмен із четвертої планети жадібно рахував зірки, «щоб бути багатим» (чи не безглуздо?).
«Дивні люди ці дорослі», – не розуміє їх Малюк. Але, на щастя, зустрічаються йому й інші: ліхтарник з п’ятої планети, який «не смішний. Мабуть тому, що він не думає про себе». Старий географ викликає у Малюка (а через нього й у нас) повагу, він заявляє, що у планети Земля «гарна репутація».
Сент-Екзюпері подає портрет людства нашої планети, який складається з відповідної кількості знайомих нам жителів із попередніх планет. Так постає перед нами наша рідна Земля, сповнена, з погляду Малюка, всілякого безглуздя: властолюбства, пихи, жадоби, пияцтва, душевної черствості. На жаль, ті безглуздя мають силу, а все розумне, добре, гарне – слабке. Та дорослі не помічають безглуздя, всяким «дурницям» надають великої ваги, а головного – краси природи і людських стосунків, правдивості, товариськості, ширості – не бачать і тому не визнають. Малюк переконує нас, що у житті могли б бути й інші стосунки, коли б люди намагалися «приручати» одне одного, налагоджувати між собою зв’язки, коли б вони сприймали світ не очима, а серцем.
«Добре бачить тільки серце, найголовнішого очам не видно», – вчить нас Маленький принц. Казка викликала у моїй душі цілий спалах почуттів, примусила замислитися над людськими вчинками і вадами. І хоч вона закінчується сумно, але залишає по собі не тільки сум, а й прагнення до прекрасного, світлого, чим наділяє людину дитинство. Цей зірковий світ важливо пронести через все життя. Говорячи словами автора, «треба старанно берегти світильники: порив вітру може погасити їх …».