Г) той скористався <span>чужою працею, видавши її за свою</span>
Продовження: Яву та Павлушу знайшов дід Варава, коли ті крикнули "РУКИ ВГОРУ!". Потім Ява та Павлуша розказали, що вони шукають Книша. Вони стали шукати його, й знайшли у човні. Потім дід Варава серйозно розмовляв з ним. Виявилося, що Книш хотів подарунок від Вермахту подарувати. Потім у школі Ява змінився і зробив завдання, яке задала Галина Сидорівна. Але потім він, разом із Павлушею, вийшли з класу.
1.Нерозумний горобець.
2.Бійка горобців за зернятка.
3.Розумна курка.
4.Розмова з куркою.
5.Зустріч із зозулею.
6.Розмова з бузьком.
7.Порада гави.
8.Відмова сови.
9.Розмова з сорокою.
10.Бесіда з куркою.
11.Біда горобчику.
12.Розумний горобець.
13.Біда вчить.
В житті людини є кілька дуже важливих речей – це друзі, кохані, родичі. А ще є рідна країна, де вона народилися, де їй належить жити, у чию долю та розвиток робити свій внесок. Моя країна – Україна! Я кохаю свою Батьківщину всім серцем, незважаючи ні на що.Моя країна – приклад великої мужності, витривалості та духовності. Моя країна йшла крізь століття дуже важким шляхом. Українці завжди славилися своєю великою внутрішньою силою, неповторною культурою, співучою мовою та високими стандартами моралі. Відкриті, чесні та доброзичливі, вони не раз ставали жертвами жорстокого насильства з боку агресивних сусідів та іноземців-загарбників. Та українці самовіддано боролися за своє майбутнє і краще життя для своїх дітей.Я люблю Україну! Це моя країна до останнього жителя маленького села, до останньої сторінки творів української літератури, до останнього подиху. Твоя історія надихає на великі вчинки, твоє змучене культурне обличчя закликає віднайти сили, щоб творити самому, твоя мова чарує та надихає зберегти її в устах дітей.Я кохаю тебе, моя рідна Україна! Я в захваті від твоєї гармонійної природи, яка не раз оживала на сторінках моїх улюблених книжок. Я стаю на колінах, відчуваючи силу твоєї землі, що годувала моїх пращурів багато століть.<span>Я знаю, що ти переживаєш важкі часи знову. Багато людей геть зневірилося в тобі, хтось навіть соромиться того, що є твоїм громадянином. Але я вірю! Вірю в те, що усі бурі вщухнуть, що ти знов скинеш з себе увесь тягар політичних карнавалів, що ми спостерігаємо сьогодні. Що ти знов засяєш новими яскравими гранями твоєї краси. Я вірю, і я з тобою, моя рідна Україна!</span>
Родился 29 июня1910 года в городе Феодосии Российской империи в семье железнодорожника. В 1913 году семья переехала в город Славянск. После окончания школы-семилетки работал слесарем в паровозном депо. В 1926—1929 годах учился в школе ФЗУ в городе Славянске.В 1929 году, после окончания ФЗУ, начал работать в паровозном депо Славянска Донецкой железной дороги. Член КПСС с 1929. В 1935 году, будучи паровозным машинистом, первым на транспорте при вождении грузовых поездов увеличил форсировку котла паровоза, благодаря чему техническая скорость была повышена вдвое, до 46-47 км/час. Имел многочисленных последователей («кривоносовцы»). Окончил Московский электромеханический институт ж.-д. транспорта им. Ф. Э. Дзержинского 1953. С 1953 начальник Юго-Западной железной дороги, однако ещё в 1941 году упоминается в газете «Известия» как начальник Северо-Донецкой железной дороги.С именем Петра Кривоноса связано открытие Детской железной дороги в Киеве, в Сырецком парке. 2 августа 1953 на День железнодорожника в голубых и тёмно-красных вагончиках прокатилась детвора, и первый поезд вёл легендарный Пётр Кривонос. Депутат Верховного Совета СССР 1—5-го созывов. Избирался членом ЦК КП Украины на 14—16-м, 18—22-м съездах коммунистической партии Украины.Жил в Киеве. Скончался 19 октября 1980 года, похоронен на Байковом кладбище в Киеве.
Память
В честь Кривоноса в Славянске названа улица в железнодорожном районе, в Киеве — площадь и железнодорожная станция, установлена мемориальная доска.
В 1972 году в локомотивном депо Славянска на постаменте был установлен паровоз, на котором Пётр Фёдорович установил свой рекорд.
В Зеленогорске (Санкт-Петербург) есть Кривоносовская улица и Кривоносовский переулок.