Пісня над піснями» характеристика героїв Роман Шолом-Алейхема «Пісня пісень» нагадує поему про кохання, багату метафорами і символами. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша. «Юнацький роман» Шолом-Алейхема ліричний, сповнений світлого смутку, посмішки, чарівності. Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися — і вже здійснюються в любові Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються з внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється занадто слабким, щоб протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповіт старовини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає в тому, що він не зміг утримати любов, яка ще тільки зароджувалася, не звільнив свою царівну. Твір Шолом-Алейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема юнацтва, втілена в цьому романі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху. У «Пісні над піснями» Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їх дитячих чарівних ігор і казок, коли почуття любові лише зароджується, до дорослого життя, прощання з дитинством. Отже, твір Шолом-Алейхема — це роман про роман: ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненну любов. У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «наш будинок — палац. Я — принц. Бузя — принцеса … це наше небо, наш вітерець, наші пташки — все наше, наше, наше! ». Вони були з’єднані в ньому, як закохані Соломон і Суламіт в біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя уже в дитинстві зіткнулася з жорстокістю світу: батько її потонув, а мати покинула її. Шимек відчуває ворожість світу, коли дитинство вже в минулому, а любов втрачена: «наш двір вже не виноградник Царя Соломона, що в «Пісні над піснями». Навколишній світ втратив своє метафоричне, символічного звучання. Розповыдь ведеться від першої особи, і завдяки його особливостям — зверненнями до читача і повторів — читач стає слухачем, майже співрозмовником автора. Оповідач час від часу повертає нас до початку роману, який був для нього початком, джерелом і прекрасної мрії, і невгамовної печалі. Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь Шимека «великий луг, який тягнеться нескінченно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий, червоними квіточками прикрашений квітами». Роман пройнятий не лише символікою біблійних «Пісні пісень», а й фольклорними, авторськими символами: це образи казок з «Тисячі і однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і великодні молитви, символи західного сонця, чарівної гори. Образ сонця, як і біблійний образ Суламіти, пов’язаний з героїнею роману: «Хмарка майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово заховалося … Бузя перестала плакати, і вже ожило. Сонце сяяло, як і раніше ». Образ Бузі, як сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, ніби сонце, йде за горизонти: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт. Мрія про ідеальну любов залишається нереалізованою, але в фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже «початок, початок найпечальніший, краще самого радісного кінця». Які радості і печалі не принесе подальша доля герою роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті. Ліричний роман Шолом-Алейхема — один з найпоетичніших творів єврейської літератури. «Пісня над піснями» написана прозою, але мову і образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про коханння
Мир освещается солнцем, а человек знанием. Для всего живого на земле нужно солнце, чтобы расти, жить, а человеку для нормальной жизни нужны знания. Н<span>е стыдно не знать, стыдно не учиться. Человек не все знает, но он стремиться к знаниям., поэтому он не стесняется своего незнания, настанет время, и он будет это знать.</span>
Кедрин, Дмитрий Борисович — русский советский поэт. Родился 4 февраля 1907 года в донбасском поселке Щегловка в семье горняка. Начал печататься в 1924 году. Учился в Днепропетровском железнодорожном техникуме (1922—1924). В начале Великой Отечественной войны добровольцем ушёл на фронт. Работал корреспондентом авиационной газеты «Сокол Родины» (1942—1944). Переехав в Москву, работал в заводской многотиражке и литконсультантом при издательстве «Молодая гвардия».
Первый поэтический сборник — «Свидетели» был издан в 1940 году. Одним из первых значительных произведений Кедрина является замечательная стихотворная драма «Рембрандт» (1940) о великом голландском художнике. Следом он писал: «Зодчих», поэмы -- «Конь», «Ермак», «Князь Василько Ростовский», «Песня про Алену-старицу» и др. <span>18 сентября 1945 он трагически погиб под колесами пригородного поезда (по данным Игоря Лосиевского, был выброшен). Похоронен в Москве на Введенском кладбище.</span>
Мне кажется,что эта сказка привлекает читателя тем,что в сказке показаны действия,которые вымышленны..их на самом деле нет в жизни...Это был всего лишь сон для маленькой девочки..Щелкунчик на самом дел кукла из дерева,которая сражаласть с Мышинным королем.Все это просто фантазия и эта фантазия привлекает читателя.А автор хотел показать нам,что мы должны все еще верить и любить сказки.
Главные герои куропатка Оранжевое горлышко, подковкин и бровкин .А так же жаворонок .мне кажется что Оранжевое горлышко и подковкин поступили очень благородно и взяли цыплят бровкина и его жены под свою опеку