Пожалуйста, вроде кратенько , если что сокращайте))
Жилин - фамилия говорит сама за себя - жилистый, выносливый человек, проявляет мужество, стойкость, активно борется.
Костылин - фамилия отражает качества этого человека - слабый человек, обуза, эгоист, страдает.
Жилин способен противостоять врагу, он пишет письмо о выкупе и указывает неправильный адрес. Потому что он щадит чувства близких и понимает, что мать не могла бы ему послать денег. Костылин несколько писем написал, потому что трус и верит в выкуп.
Дина – персонаж из рассказа «Кавказский пленника», дочь татарина из аула, помощница пленного Жилина. Это девчушка лет тринадцати, тоненькая, худенькая с блестящими и «дикими» глазами. Она бегала «как козочка», исправно выполняя просьбы отца. По натуре Дина была доброй и отзывчивой девочкой. С тех пор как Жилин оказался у них вплену, она успела с ним подружиться и сильно привязалась к нему. За то, что он мастерил для нее глиняных куколок, она носила ему молоко, лепешки, иногда даже кусочки мяса. Снабжая пленных едой, она немало рисковала. Таким образом, эта татарская девочка с черными глазами и светлым, лучистым лицом, отличалась храбростью.
Красный татарин берет в плен русского офицера Жилина, когда тот оказывается на Кавказе, Красного татарина зовут Кази‑Мугамет,Красного татарина зовут "красным" из-за его красной бороды, внешность в цитате: вышел татарин вчерашний с красной бородой, в бешмете шелковом, на ремне кинжал серебряный, в башмаках на босу ногу. На голове шапка высокая, баранья, черная, назад заломлена. Вышел, потягивается, бородку красную сам поглаживает,Красный татарин отдает Жилина своему знакомому, черному татарину, в счет долга,Красный татарин не любит Жилина. Зато черный татарин, отец Дины, хорошо относится к пленному офицеру. В конце концов Жилину удается сбежать из плена
Нет,его туда привела Патимаи
Я Беккі Тетчер героїня роману Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра». Незважаючи на те, що головними героями твору є Том Сойєр і Гекльбері Фін, у деяких випадках не менш важливою є й участь інших персонажів.
З оповідання ви дізналася, що Том Сойєр є сиротою, і виховує його благочестива тітонька Поллі, сестра покійної матері Тома. Хлопчику нецікаве те життя, яке тече навколо нього, але він мусить дотримуватися правил поведінки, які були прийняті у тогочасному суспільстві. Він змушений ходити до школи, по неділях відвідувати церковну службу, акуратно одягатися, добре вести себе за столом і рано лягати спати, але Том постійно порушує усі правила і кожен раз викликає обурення своєї тітоньки.
Я – єдина дочка судді Тетчера. Ношу довге золотаве волосся, яке заплітаєш в косу. Я пережила перші романтичні почуття, які відчувала до Тома Сойєра, побачила те, що і Том закохався у мене з першого погляду. Побачивши мене, Том миттєво забуває про свою попередню пасію – Емі Лоуренс. На знак свого кохання я дарую Томові братки, але коли дізнаюсь про те, що у хлопця вже була «дама серця», дуже на нього ображаюся. Мені це зрозуміло, бо в цьому віці усі ми сприймаємо вчинки наших друзів дуже імпульсивно. І Том робить дуже добре, коли для того, щоб мене хоч трохи заспокоїти, намагається подарувати тобі найбільшу свою цінність – мідну шишечку від Тагалі. Я не приймаю цього подарунку, але все стає на свої місця, коли Том рятує мене від розправи вчителя за його розірвану книгу. Я вважаю, що ключовою сценою оповідання є розповідь про те, як ми з Томом заблукали у печері.
Як ви зрозуміла з прочитаного роману Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра», Я, достатньо кокетлива і іноді схильна навіть до самомилування. Але ці, суто жіночі якості, мене зовсім не псують, а лише придають твоєму образу романтичності. Мої позитивні якості ще більше зміцнюються завдяки тому, що я добра і вихована дівчинка. Я справжній, відданий друг, а для Тома Я намагаюся бути єдиною і неповторною, що підкреслює волю та власність мого характеру.
<span>Деякі риси мого характеру стали для багатьох прикладом того, якою повинна бути справжня дівчинка, справжній товариш и справжня майбутня жінка. </span>