Жив старий із своєю старою
<span>Біля самого синього моря. </span>
<span>Жили вони в ветхій землянці </span>
<span>Рівно тридцять літ і три роки. </span>
<span>Дід ловив неводом рибу, </span>
<span>А баба куделила пряжу. </span>
<span>Якось в море закинув він невід, — </span>
<span>Прийшов невід з самим баговинням. </span>
<span>Він удруге закинув невід, — </span>
<span>Прийшов невід з травою морською. </span>
<span>Як утретє закинув він невід, — </span>
<span>Витяг невід однісіньку рибку, </span>
<span>Золотую рибку, не просту. </span>
<span>Почала тая рибка благати, </span>
<span>Людським голосом промовляти: </span>
<span>«Відпусти мене, діду, до моря, </span>
<span>Дорогий дам за себе я відкуп: </span>
<span>Відкуплюся чим тільки ти схочеш!» </span>
Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу, тому Ахіллес мав єдине вразливе місце — п'яту, за яку його тримала, купаючи, мати. Ахіллесу провіщали безмежну славу й загибель у Троянській війні. Фетіда переодягла дев'ятирічного хлопчика в жіноче вбрання і під іменням Пірри віддала до двору царя Скіросу Лікомеда, де він перебував у товаристві його дочок; одна з них, Деїдамія, народила від нього Неоптолема. Віщун Калхант запевнив греків, що без Ахіллеса вони не здобудуть Трої. Ахіллеса знайшов Одіссей, який під виглядом купця прибув до Лікомеда й запропонував його донькам жіночі прикраси та зброю. Дівчата кинулись до прикрас, Ахіллес вибрав зброю. (Варіант: Одіссей наказав своїм воїнам зіграти сигнал тривоги. Перелякані дівчата повтікали, а Ахіллес схопив зброю й кинувся на ворога). Одіссей намовив Ахіллеса вирушити під Трою.
В этой повести остро показана проблематика русского крепостничества.
Генералы - изнеженные человечки, которые в жизни ничего толком не сделали. И, соответственно, выжить не могут. Но они точно знают, что мужик (а это образ всего русского народа) их без труда прокормит.
Мужик же словно не видит в этом обращении ничего оскорбительного и лишь рад прислуживать. Особенно это ярко показано в моменте, где он сам сплёл верёвочку, чтобы они его привязали, дабы не убежал.
Вроде ничего не пропустила.
Он как любоовь но жерстокая!как то так
Важно помнить о доброте, которое для нас кто - то когда- то сделал, потому что этот кто - то поделился с нами частичкой своего добра. Мы своими добрыми поступками помогаем людям преодолеть трудности, не бросаем их в беде. Совершив доброе дело о нас всегда будут помнить!